Провожаем 2016 год совместным традиционным посещением театра.

Снова образовывались и росли духовно)!

Посетили  лекцию, посвященную жизни  и творчеству Сергея Рахманинова. 
Имя композитора занимает важное место в музыкальной культуре XX века. Его произведения имеют огромную популярность и входят  в репертуар лучших пианистов и оркестров мира. Мелодичная протяжность с одной стороны, и жесткая ритмичность с другой - стали характерными особенностями творческого языка Рахманинова. Родившись в конце XIX века, Рахманинов имел очень тяжелую судьбу. В жизни ему пришлось покинуть Родину, а на творческом пути - выбирать между карьерой пианиста-виртуоза и композитора. Страдания, сокровенные мысли Рахманинов доверял только музыке.

Воспитание красотой

Для шанувальників симфонічних і камерних концертів філармонія ім. Глінки по праву може вважатися улюбленим місцем відпочинку. Концертний зал філармонії вважається одним з кращих концертних залів Європи, завдяки своїй урочистій архітектурі і чудовим акустичними можливостями.
Філармонія Запоріжжя має два зали місткістю на 772 і 120 місць і дозволяє проводити до 800 концертів на рік. Це  симфонічні і камерні концерти, сольні концерти артистів філармонії, музичні лекторії, літературні вітальні, гастролі зарубіжних виконавців, обласні та міжнародні фестивалі, конкурси, творчі зустрічі, заходи до професійних і календарних свят.
На постійній основі в філармонії виступають академічний симфонічний оркестр, козацький ансамбль пісні і танцю «Запорожці» (гордість не тільки філармонії, а й усього міста), кілька концетно-лекторійних груп, естрадна група.
Співробітники філармонії завжди щиро раді бачити Вас, шанувальників живої музики і справжнього творчості!    Щоб сприймати життя повніше - вчіться розуміти класичну музику. Це як відчувати красу природи та мови.

Секреты шедевров

Сегодня мы были свидетелями чуда!
Непонятные слова "Пахита" и  "Сильфиды" мы не поняли,а увидели и почувствовали. Очень уж  хочется поделиться с вами тем замечательным, романтическим настроением, которое охватило нас после просмотра этого спектакля. Пока еще свежи впечатления от увиденного, хочу сказать, что балет «Сильфида» гениален. Чудесная романтическая старина. Спектакль был сыгран очень удачно, от души. Прекрасный танец, музыка,  костюмы. Все продумано до мельчайших подробностей.

 



Это невесомые сильфиды ( неуловимые мечты)

История о похищенной в детстве цыганами красавице Пахите была написана Жозефом Мазилье в 1846 году. В ходе сюжетных перипетий Пахита обретала свое счастье – не только знатных родственников, но и жениха из благородной семьи. Этот балет был очень популярен, в версии Мариуса Петипа, но после революции полный текст был утерян. Осталось лишь большое классическое па из последнего акта – все приключения позади, и Пахита выходит замуж. Именно это классическое па, или гранд-па, нам довелось увидеть.   Балет очень понравился. Гран-па представляет нам высшие достижения  классического балета – кавалер выбирает идеальную балерину из выстроившихся в диагональ дам, затем следует ее бенефис, который остальные танцовщицы превращают в праздник, и каждая исполняет свою коронную вариацию.

Современное видение "Мастера и Маргариты"

Не знаем, как кому, но...

Ждали, готовились и... разочаровались: вместо БАЛА - кабаре, Маргарита- в балахоне, Воланд - плешивый, доктор в психиатрической больнице - гомосексуалист, безмолвная Гелла - визжала до оглушения балкона.
Игра актеров - рутинная работа. 
Любовь Толкалина в роли Маргариты своим появлением оживила и украсила сцену. В глаза бросались ее природная пластика и красивые ноги и руки. Во втором акте Бегемот сумел покорить публику юмором, игрой и обаянием. Остальные актеры, увы, не поразили (Гелла, повторимся, ОЧЕНЬ старалась!!!). И самое главное - задумка режиссера по поводу бала - это провал и оскорбление М.Булгакова (субъективное мнение автора заметки).

Классика должна оставаться классикой !!!

Опять в театр...

20 февраля полным составом

имели возможность развеяться от грустных мыслей. На сцене ТЮЗа посмотрели комедию «Ужин дураков».

БРАВО !!!

Герой пьесы, успешный издатель Пьер Брошан (Станислав Шкляренко), каждую среду устраивает вместе со своими приятелям так называемый, ужин дураков. Приятели находят забавных, нелепых с их точки зрения людей, приглашают их на ужин и издеваются над ними. На роль «дурака для ужина» приглашен скромный бухгалтер министерства Франсуа Пиньон (Юрий Кулинич). Неожиданно для себя в роли дурака оказывается сам «режиссер» ужина Пьер. Он попадает в нелепые ситуации не без помощи своего случайного знакомого Франсуа Пиньона. Каскад комических недоразумений, происходящих в результате поступков Франсуа, забавен тем, что незадачливый бухгалтер Пиньон, искренне пытающийся помочь Пьеру, каждым своим новым поступком ставит его в еще более тяжелое положение.

Что сказать?  ПОНРАВИЛОСЬ! ОЧЕНЬ!

Когда ожидания не оправдываются ("История любви" гранд-мюзикл )

Долго осмысливали это мероприятие (14.12.15), пытались понять возникшие эмоции.Вот что из этого получилось. Заинтересовал в первую очередь жанр - гранд-мюзикл. Что это? "Гранд" - первая часть сложных слов со знач. знатный, большой , "мюзикл" - сценический жанр, произведение и представление, сочетающее в себе музыкальное, драматическое, хореографическое и оперное искусств.
Ожиданий было много.
Мюзикл — один из наиболее коммерческих жанров театра. Это обусловлено его зрелищностью, разнообразием тем для постановки, неограниченностью в выборе средств выражения для актеров.
По форме мюзикл чаще всего представляет собой двухактный спектакль (из Википедии).  А здесь ГРАНД! Насколько это мюзикл , судите сами

Зрелище в чистом виде.Хотя, возможно, в этом аспекте ставка была сделана на мимов?
К сожалению, мимов мы не поняли.
Но репертуар и исполнение были достойными. Л.Рожкова прекрасная вокалистка, не знаю, владеет ли она французским, но сложилось впечатление, что свободно изъясняется.
Саксофонист (В. Рожков) и аккордеонист - мастера, достойные отдельных аплодисментов.
Несмотря на то, что задумка была нами не понята, общие впечатления остались самыми светлыми и приятными.
Мы в очередной раз убедились, никто лучше французов не может петь о чувствах и о любви к жизни. У них есть мелодичный язык и Париж, который многие признают самым романтичным городом мира.
Спасибо артистам за трогательные песни, которые напомнили нам о прекрасной и противоречивой любви. Эту музыку можно слушать бесконечно.

Балет, балет на сцені виражає любов, тепло, сум і журбу...

Знову мали честь у повному складі відвідати театр. Це був Дніпропетровський академічний театр опери і балету.  Перед виставою нам провели чудову і пізнавальну екскурсію за лаштунками театру. В програмі    йшов балет «Ромео і Джульєтта» Сергія Прокоф'єва. Починається спектакль танцем Ромео. Гарний артист Євген Кучвар, що володіє гарною технікою виконання. Забавними здалися танці-дуети Меркуціо і Ромео, де перший на голову нижче другого. Але хто сказав, що вони повинні бути одного зросту? Різниця в комплекції і ваговій категорії двох артистів не завадила їм передати сюжет саме так, як задумав Прокоф'єв.  Море задоволення  викликала поява на сцені Джульєтти - артистка Марія Лоленко.  Легкість, стрімкість, невагомість.  Дівчинка, маленька,  худенька, пустотлива і вже закохана. Дуети Ромео і Джульєтти викликали  бурю емоцій найширшого діапазону - від ніжності до співчуття і, врешті-решт, навіть сліз в останній сцені. Музика Прокоф'єва дуже оголена,  вона  як електричний струм б'є по нервових закінченнях. Ці колючі, місцями дисгармонійні, порушення ритмів і контрастні мелодичні переходи ладів і тональностей. Вони глибоко проникали, викликаючи  складні реакції в тілі так, що наприкінці вистави  била дрібна дрож і хотілося  плакати. Шана музикантам оркестру під керівництвом заслуженого діяча мистецтв Юрія Пороховнікова.

У кожному разі, дуже рекомендуємо всім, у кого з'явиться можливість і бажання, вшанувати цей спектакль своєю присутністю.

Людина сьогодні ... йде в театр для того, щоб залишатися людиною. РОБЕР ЛЕПАЖ

Сьогодні в повному складі свого МО змогли побачити на сцені театру імені Магара спектакль «Варшавська мелодія - 2» - театральну фантазію Ігоря Афанасьєва за п'єсою Леоніда Зоріна "Варшавська мелодія". Крім легендарної назви, звичайно ж, приваблював  акторський склад - це і народні артисти України Ада Роговцева і Анатолій Ященко, і Катерина Степанкова, і популярний ведучий «1 + 1» Ахтем Сеітаблаєв ... Любов Гелі, польської співачки, і Віктора, російського винороба була зруйнована указом Сталіна в 1947 році. Життя і кар'єра забрали Гелю до Америки, звідки вона приїжджає в «перестроєчну» Москву 1987 року. Зустріч з незнайомим "новим російським» змушує її знову пережити щасливі і трагічні миті її молодості.

Оригінальна Вистава "з'явилася у вересні 1967-го року. Спектакль тримався на сцені майже два десятиліття і був показаний 670 разів. У часи загального радянського дефіциту вважалося престижем і удачею, навіть для москвича або ленінградця, побувавши в Києві, привезти звідти" Київський торт "і подивитися там" Варшавську мелодію "Тоді 30-річна Ада Роговцева зіграла знамениту свою роль. 2003 року режисер Ігор Афанасьєв поставив з Адою Роговцевою виставу "Варшавська мелодія-2". Частково - уривки зі старої п'єси Зоріна, частково - епізоди, дописані самим Афанасьєвим. Ада Миколаївна грає тут Олену, яка дожила до 1990 року  і зустріла чоловіка, схожого на Віктора. Обом їм це нагадує давню любов. Молоду Олену - легендарну роль Ади Миколаївни - у цій виставі грає  донька Роговцевої - Катерина Степанкова.